Звитяга, яка не стала сатисфакцією, або про перемогу збірної України над збірною Албанії.
Вітаю Вас, друзі!
Збірна України у «втішному» (бо у ньому зустрічалися невдахи півфіналів плей-офф відбору до ЧС 2026) матчі з рахунком 1:0 перемогла збірну Албанії.
Зазначу, що наша головна команда відіграла цей матч так, як і мала б була зіграти з урахуванням рівня суперників. Я маю на увазі, що підопічні Реброва захопили контроль над м’ячем, залишивши опонентам лишень небезпечні моменти у вигляді ударів з середньої і дальньої дистанції. Натомість команді Реброва у першому таймі багато чого вдавалося робити, але із створених непоганих нагод «синьо-жовті» жодної реалізувати так і не змогли. Зате в самому дебюті другої половини зустрічі наші футболісти як розбіглись, так одразу ж і вразили ворота албанців. На 46-й хвилині Михайліченко з лівого флангу зробив передачу на Гуцуляка і Олексій головою піймав голкіпера Стракошу ударом в протихід. Після цього «червоно-чорні» створили декілька небезпечних моментів, але наш воротар Різник впевнено парирував удари Лячі і Узуні. На противагу цим епізодам українці поставили влучання у стійку воріт від Шапаренка, а також чудові нагоди Пономаренка і Волошина вже наприкінці протистояння. Забити їм, на жаль, так і не вдалося, тож і перемога команди Реброва виявилася мінімальною.
Я все ж вважаю, що ця перемога навряд чи стала сатисфакцією для підопічних Реброва за фіаско від шведів. Ця рана швидко не загоїться.
Наступний матч Україна проведе в гостях в Угорщині в Лізі націй УЄФА вже восени.
Тож залишається лише побажати збірній України і її новому тренерському штабу (я дуже на це сподіваюся!) вдалого виступу в цьому турнірі.
Завжди Ваш, Андрій Баштанов.